Циркулярна економіка на підприємстві — як перейти від ідеї до конкретних дій?

Циркулярна економіка на підприємстві починається не з гасла «zero waste» і не з рішення, що компанія повинна більше переробляти. Вона починається зі значно практичнішого запитання: що саме входить у процес, що з нього виходить і де виникає різниця?

Лише коли підприємство може визначити масу та витрати для сировини, продукції, браку, відходів, побічних продуктів, води та інших потоків, можна оцінити, які дії справді мають сенс. Іноді найкращим рішенням буде зменшення втрат у джерелі, іноді — повернення матеріалу в процес, а іноді — продаж або передача однорідного потоку іншому суб’єкту. Сам по собі високий відсоток відновлення ще не означає, що рішення є технічно чи економічно вигідним.

На практиці циркулярна економіка — це насамперед аналіз потоків і технологічних рішень. Перероблення є одним із можливих етапів, але зазвичай не повинно бути першим запитанням.

З чого почати? З карти входів і виходів процесу

Найкориснішою відправною точкою є простий баланс процесу за визначений період: зміну, добу, тиждень або місяць. Межі аналізу можна встановити навколо всього підприємства, окремої лінії, виробничої дільниці або конкретного технологічного етапу.

На стороні входів варто зібрати щонайменше:

• основну сировину та напівфабрикати,
• допоміжні матеріали, добавки, хімікати та технологічні засоби,
• паковання,
• технологічну воду, воду для миття та підживлювальну воду,
• витратні матеріали,
• енергію та технологічні середовища — як окремий потік, що підтримує аналіз, а не як головний предмет циркулярної економіки.

На стороні виходів потрібно визначити:

• продукцію, що відповідає вимогам якості,
• продукцію поза специфікацією та брак,
• обрізки, стружку, пил, осади, шлами та технологічні залишки,
• матеріали, які вже сьогодні повертаються в процес,
• побічні продукти, якщо їхній статус визначено належним чином,
• відходи, що передаються на відновлення, перероблення або видалення,
• паковання та транспортні матеріали,
• стічні води та інші водні потоки,
• викиди та втрати, які неможливо безпосередньо зважити.

Найпростіший контрольний баланс маси можна записати так:

вхідна маса = продукція + побічні продукти + відходи + зміна запасів + інші втрати

Якщо рівняння не сходиться, це ще не означає технологічної помилки. Часто так виявляється проблема з даними: різна вологість сировини й продукції, міжопераційні запаси, відсутність зважування одного з потоків, різні звітні періоди або втрати, які раніше взагалі не реєструвалися.

Які дані використовувати, якщо підприємство не має повного приладового обліку?

Не потрібно починати з установлення десятків нових лічильників. Першу карту можна побудувати на основі даних, які зазвичай уже є:

• закупівельні та складські дані,
• рецептури та BOM,
• виробничі звіти,
• облік браку та рекламацій,
• облік відходів і документи їх передачі,
• рахунки за вивезення або продаж відходів,
• дані про споживання води та скидання стічних вод,
• дані лабораторій контролю якості,
• записи із систем MES, ERP або SCADA.

Лише після такого балансу варто вирішити, які 2–5 потоків справді потрібно вимірювати точніше, оскільки вони найбільше впливають на результат.

Не починайте з усіх відходів. Знайдіть найбільші й найдорожчі потоки

Сам по собі перелік кодів відходів ще не є аналізом циркулярної економіки. Два потоки однакової маси можуть мати зовсім різне економічне значення.

Наприклад, тонна чистого металобрухту може мати додатну продажну вартість, а тонна суміші матеріалів, що потребує спеціального поводження, — створювати витрати. Інший потік може здаватися недорогим у вивезенні, але містити дорогу сировину, яку раніше купували за кілька чи навіть понад десять zł за кілограм.

Тому варто ранжувати потоки щонайменше за двома вимірами:

1. 1. маса або об’єм потоку, наприклад kg/місяць, t/рік, m³/добу;
2. 2. економічна вартість потоку, тобто не лише плата за відходи, а й вартість матеріалу, який підприємство раніше придбало та переробило.

Практичним показником є також матеріаломісткість:

споживання сировини [kg] / кількість придатної продукції [kg або шт.]

а також відходомісткість:

маса відходів [kg] / кількість придатної продукції [t або 1000 шт.]

Такі показники потрібно аналізувати разом з обсягом виробництва, зміною асортименту та параметрами якості. Інакше легко прийняти за поліпшення те, що є лише наслідком іншої структури продукції.

Крок другий: з’ясуйте, чому цей потік узагалі виникає

Після визначення найважливіших потоків варто відокремити наслідок від причини. «Щомісяця утворюється 20 тонн відходів» — це опис стану, а не діагноз.

Для кожного потоку варто поставити кілька запитань:

• Чи є втрата технологічно неминучою, чи вона виникає через параметри процесу?
• Чи виникає вона постійно, чи переважно під час запусків, переналагоджень і зупинок?
• Чи пов’язана вона з конкретним продуктом, партією, машиною або зміною?
• Чи стає матеріал відходом через забруднення або змішування з іншою фракцією?
• Чи можна відокремити його раніше, до втрати якості?
• Чи справді вимоги до якості необхідні, чи частина матеріалу відбраковується через надто вузькі допуски?
• Чи є причиною геометрія розкрою, дозування, технологічний припуск, зношення інструменту, нестабільність температури, очищення або спосіб зберігання?
• Проблема виникає в постачальника, усередині процесу чи лише під час пакування та логістики?

Ця частина аналізу часто важливіша за вибір технології перероблення. Якщо 30% відходів утворюється лише під час запуску, інвестиція у відновлення може мати меншу цінність, ніж скорочення запуску та стабілізація параметрів процесу.

Ієрархія дій: від запобігання втратам до відновлення

Для кожного істотного потоку варто послідовно розглянути варіанти в однаковому порядку.

1. Чи можна запобігти утворенню потоку?

Зазвичай це найвигідніший економічно варіант, адже підприємство не купує матеріал, якого потім треба позбуватися або відновлювати. Приклади: коригування розкрою, зменшення припусків, точніше дозування, менше пускового браку, подовження строку служби витратного матеріалу або зміна транспортного паковання.

2. Чи можна зменшити кількість використаного матеріалу?

Втрату не завжди можна усунути, але можна зменшити матеріаломісткість на одиницю придатної продукції. При цьому потрібно контролювати якість і довговічність продукту — економія сировини, що підвищує частку рекламацій, не покращує баланс.

3. Чи можна повторно використати матеріал у межах процесу?

Найцікавіші випадки — коли чистий однорідний матеріал можна повернути без втрати якості. Це може стосуватися, зокрема, транспортного паковання, промивної води в каскадній системі, окремих матеріальних потоків або напівфабрикатів поза специфікацією, які після контролю можна повернути на відповідний етап процесу.

Однак потрібно розрізняти технологічну та правову термінологію: якщо матеріал став відходом, його подальше використання може вже бути операцією відновлення і вимагати виконання відповідних вимог.

4. Чи можна відновити або регенерувати матеріал?

Якщо безпосереднє повернення неможливе, можна розглянути очищення, фільтрацію, сепарацію, подрібнення, регенерацію, дистиляцію, зневоднення або інше оброблення, що відновить придатність матеріалу.

Ключове запитання не «який відсоток ми відновимо?», а якою буде якість відновленого матеріалу і де ми справді його використаємо?

5. Чи можна змінити матеріал або конструкцію процесу?

Іноді проблема не у відсутності установки відновлення, а в самому виборі матеріалу. Зміна сировини, добавки, клею, покриття або конструкції паковання може полегшити розділення потоків чи багаторазове використання. Однак це потребує повторної оцінки якості, сумісності, безпеки та закупівельної вартості.

6. Чи може інший процес або підприємство використовувати цей потік?

Це сфера так званого промислового симбіозу. Якщо одне підприємство має стабільний однорідний потік, який може бути сировиною для іншого, таке рішення може мати сенс. Але знайти одержувача недостатньо. Потрібно підтвердити правовий статус матеріалу, якість, параметри, обсяг, сезонність, транспортування та відповідальність сторін.

7. І лише наприкінці: який спосіб відновлення або поводження з відходами є найкращим?

Якщо попередні варіанти неможливі, залишається оптимізація відновлення, перероблення та інших способів поводження. Це все одно може бути цінним заходом, але не повинно затьмарювати запитання, чому відходи взагалі утворилися.

«Повторне використання», «побічний продукт» і «відходи» — не синоніми

У проєктній практиці дуже легко помилково назвати будь-який залишок «побічним продуктом» або вважати, що він перестає бути відходом лише тому, що хтось готовий його забрати.

Польський Закон про відходи розмежовує ці ситуації.

Повторне використання стосується продукту або його частини, які не є відходами та використовуються знову з тією самою метою. Якщо продукт раніше став відходом, його перевірка, очищення або ремонт для подальшого використання можуть становити підготовку до повторного використання, тобто операцію відновлення.

Побічний продукт може утворюватися у виробничому процесі, основною метою якого не є його виробництво, але лише за умови одночасного виконання всіх вимог закону. До них належать, зокрема, гарантоване подальше використання, можливість безпосереднього застосування без оброблення, що виходить за межі звичайної промислової практики, утворення як невід’ємної частини процесу та відповідність правовим, продуктовим і екологічним вимогам. Як правило, утворювач подає повідомлення відповідному маршалку воєводства, а виконання умов підтверджується рішенням; польський Закон про відходи також передбачає спеціальні винятки для окремих потоків.

Матеріал, який уже є відходом, за певних умов може припинити мати статус відходів після перероблення або іншої операції відновлення. Потрібні, зокрема, конкретне застосування, наявність ринку чи попиту, виконання технічних і правових вимог та відсутність негативного впливу на людей і довкілля.

Тому в аналізі циркулярної економіки варто паралельно вести два напрями: технологічний — чи можна використати потік — і формально-правовий — на яких умовах це дозволено.

Як оцінити економіку циркулярного проєкту? Вартість відходів — зазвичай лише частина проблеми

Найпоширеніша помилка під час оцінювання проєкту — порівнювати інвестиційні витрати лише з платою за вивезення відходів. Якщо підприємство платить 400 zł/t за поводження з відходами, легко припустити, що це максимальна можлива економія. Насправді у відходах може міститися сировина, придбана за кілька тисяч zł за тонну, яка до того ж уже пройшла оброблення.

Для істотного потоку варто розрахувати спрощену повну вартість втрати:

вартість потоку = вартість втраченої сировини + витрати на оброблення до місця виникнення втрати + поводження + транспортування + зберігання + додаткове оброблення – дохід або вартість відновлення

При цьому потрібно уникати подвійного обліку. Якщо витрати процесу вже включено до собівартості одиниці продукції, їх не слід додавати вдруге без чіткої методики розподілу.

Ілюстративний приклад: чисті матеріальні відходи

За певний період підприємство використовує 10 000 kg сировини за 8,00 zł/kg. Із процесу виходить 8 900 kg придатної продукції, 700 kg чистого матеріалу після процесу, 300 kg браку за якістю та 100 kg балансової різниці, яку потрібно пояснити.

Лише закупівельна вартість 700 kg чистого потоку становить 5 600 zł. Якщо підприємство продає його за 1,20 zł/kg, воно отримує 840 zł. Отже, оцінювання лише доходу від продажу може приховати той факт, що в потоці міститься матеріал, придбаний значно дорожче.

Якщо після випробувань якості 500 kg можна безпечно повертати в процес, а підготовка матеріалу коштує 0,70 zł/kg, орієнтовна вартість заміщеної закупівлі становить 4 000 zł, а витрати на підготовку — 350 zł. Потенціал 3 650 zł ще не є гарантованою економією — потрібно відняти CAPEX, сервіс, енергію, втрати якості, зберігання та врахувати реальну здатність процесу споживати відновлений матеріал.

Цей приклад показує, чому показника «ми відновили 90% відходів» недостатньо. Можна досягти високого рівня відновлення, але водночас нести високі витрати або отримувати матеріал занадто низької якості.

Вода також є матеріальним потоком

На підприємствах із миттям, промиванням, охолодженням, обробленням поверхонь або мокрими процесами воду слід включати до тієї самої карти, що й сировину.

Для кожного великого споживача варто знати:

• приплив води,
• необхідний рівень якості,
• спосіб забруднення,
• температуру,
• можливість використання води нижчої якості на іншому етапі,
• вартість водопідготовки,
• вартість відведення та очищення стічних вод.

Ілюстративний приклад: каскадне промивання

Якщо процес споживає 50 m³ води на добу протягом 220 днів на рік, а сукупна вартість забору й відведення становить, наприклад, 12 zł/m³, річна вартість цього потоку дорівнює 132 000 zł. Якщо після перевірки якості можна замінити 20 m³/добу свіжої води водою з попереднього етапу промивання, теоретична вартість скорочення забору та скидання становить 52 800 zł/рік.

Однак перед рішенням потрібно врахувати фільтрацію, насос, резервуар, автоматику, очищення, ризик накопичення забруднень і вплив на якість продукції. Циркулярна економіка полягає не в тому, щоб повертати воду за будь-яку ціну, а в тому, щоб повторно використовувати її там, де це дозволяють параметри процесу та економічний баланс.

Стабільність потоку так само важлива, як і його середня річна маса

Проєкт може дуже добре виглядати в річному зведенні, але не працювати в реальній експлуатації.

Якщо другому процесу потрібно 2 t матеріалу на добу, а потік утворюється раз на тиждень партією 10 t, знадобляться зберігання та логістика. Якщо склад матеріалу змінюється з кожною рецептурою, одержувач може вимагати сортування та випробування кожної партії. Якщо виробництво сезонне, установка, розрахована на середній річний потік, частину року може працювати значно нижче номінальної продуктивності.

Тому для кожного варіанта використання потрібно перевірити:

• мінімальний, середній і максимальний потік,
• мінливість складу,
• забруднення та вологість,
• вимоги одержувача до якості,
• потребу у випробуваннях і контролі партій,
• строк зберігання та стійкість матеріалу,
• відстань і вартість транспортування,
• надійність збуту протягом кількох років.

Лише такий профіль показує, чи «сировина для іншої компанії» є реальним рішенням, чи лише теоретичною можливістю.

Яке місце енергії та рекуперації тепла в циркулярній економіці?

Енергія важлива, але циркулярна економіка — не інша назва енергоефективності.

Аналіз енергоефективності насамперед відповідає на запитання, як зменшити споживання енергії, необхідної для виконання певної функції або виготовлення продукту. Аналіз циркулярної економіки передусім зосереджується на збереженні цінності матеріалів, продукції, води та інших ресурсів у використанні й на зменшенні матеріальних втрат.

Ці сфери можуть перетинатися. Наприклад:

• гарячий потік води можна повторно використати в процесі й одночасно передавати з нього тепло,
• регенерація матеріалу може потребувати додаткової енергії,
• внутрішнє перероблення може зменшити закупівлю сировини, але збільшити споживання енергії на подрібнення, сушіння або сепарацію,
• зміна процесу може одночасно зменшити брак і споживання енергії.

Тому варіант циркулярної економіки варто перевіряти також щодо додаткового споживання енергії. Якщо відновлення 1 t матеріалу потребує енергоємного оброблення, тривалого транспортування та створює ще один складний потік відходів, самого показника відновлення недостатньо для обґрунтування проєкту.

Ширший аналіз використання енергії у виробничому процесі слід проводити окремо, наприклад у межах аналізу технології виробництва. Водночас рекуперація тепла є одним із можливих енергетичних заходів і не повинна замінювати матеріальний баланс циркулярної економіки.

Що означає польське право для підприємства, яке проводить аналіз циркулярної економіки?

У польському законодавстві немає єдиної універсальної правової процедури під назвою «впровадження циркулярної економіки». Обов’язки залежать від того, чим є конкретний потік і що підприємство має намір із ним робити.

Ієрархія поводження з відходами за польським правом

Польський Закон про відходи встановлює таку послідовність: запобігання утворенню відходів, підготовка до повторного використання, перероблення, інші операції відновлення і, насамкінець, видалення. Водночас він зобов’язує суб’єктів, які планують діяльність, що може утворювати відходи, організовувати її так, щоб насамперед запобігати утворенню відходів або зменшувати їх кількість і негативний вплив.

Це має важливе практичне значення: правильний аналіз циркулярної економіки не повинен починатися із запитання «як переробити відходи?», якщо перед цим є можливість запобігти їх утворенню.

Облік і передача відходів у Польщі

У Польщі власник відходів, як правило, веде поточний кількісний і якісний облік відповідно до каталогу відходів, хоча польський Закон про відходи передбачає винятки. У випадках, коли облік є обов’язковим, передача відходів наступному власнику пов’язана з документацією в польській системі BDO, зокрема з картою передачі відходів, яку оформлюють до початку транспортування.

Тому зміну способу використання потоку не слід впроваджувати лише на підставі технологічного рішення. Спочатку потрібно визначити його статус, а також необхідні рішення, дозволи та документацію.

Побічні продукти за польським правом

Якщо підприємство хоче використовувати залишок процесу як побічний продукт у Польщі, воно повинно перевірити одночасне виконання всіх вимог закону та належну процедуру. Сам факт наявності покупця або ринкової вартості матеріалу не означає автоматичного визнання його побічним продуктом.

Припинення статусу відходів за польським правом

Якщо матеріал був відходом, а після перероблення чи іншої операції відновлення має розглядатися як матеріал або продукт, потрібно оцінити умови припинення статусу відходів. Вони охоплюють, зокрема, конкретне застосування, наявність ринку або попиту, технічні та правові вимоги, а також безпечність використання.

Паковання: додатковий рівень обов’язків

Якщо паковання є істотним потоком, потрібно також аналізувати норми, що стосуються паковання та відходів паковання. З 12 серпня 2026 року застосовується Регламент ЄС 2025/40 про паковання та відходи паковання (PPWR). Обсяг обов’язків залежить, зокрема, від ролі підприємства та виду паковання, тому загальні висновки з аналізу циркулярної економіки не слід безпосередньо переносити на оцінювання відповідності вимогам до паковання.

Як оцінювати варіанти? Проста матриця рішень

Для кожного з найбільших потоків варто підготувати 3–5 реалістичних варіантів і оцінити їх за однаковими критеріями.

За допомогою такої матриці підприємство може порівняти, наприклад, зменшення браку в джерелі, внутрішню рециркуляцію та продаж потоку зовнішньому одержувачу, не зводячи все до одного показника «відсоток перероблення».

Які показники варто відстежувати після впровадження?

Правильно підібрані KPI мають показувати реальну зміну процесу, а не лише кількість відходів, переданих переробнику.

Приклади показників:

• kg сировини / t придатної продукції,
• kg відходів / t придатної продукції,
• частка первинного матеріалу, заміщеного відновленим матеріалом,
• частка продукції поза специфікацією,
• m³ свіжої води / t продукції,
• m³ повторно використаної води / m³ загальної потреби,
• вартість матеріальних втрат / одиницю продукції,
• витрати на поводження з відходами / місяць,
• дохід або вартість заміщення від відновлених потоків,
• частка потоків зі стабільно підтвердженою якістю.

Відсоткові показники завжди варто показувати разом з абсолютними значеннями. Зростання частки вторинної сировини з 20% до 40% може виглядати дуже добре, але якщо водночас збільшилися кількість браку та загальне споживання сировини, баланс процесу міг погіршитися.

План на 90 днів: як перейти від ідеї до перших проєктів

Дні 1–30: побудуйте баланс

1. 1. Виберіть 1–3 процеси з найбільшим споживанням матеріалів або найбільшою масою відходів.
2. 2. Визначте межі процесу та спільний період даних.
3. 3. Зберіть дані про закупівлі, склад, виробництво, брак, відходи, воду та основні енергоносії й технологічні середовища.
4. 4. Побудуйте карту входів і виходів.
5. 5. Визначте балансові розбіжності та прогалини в даних.
6. 6. Виберіть найбільші потоки для детальнішого аналізу.

Дні 31–60: знайдіть причини та варіанти

1. 1. Розділіть потоки на постійні, пускові, пов’язані з якістю та аварійні.
2. 2. Перевірте, де матеріал втрачає цінність або забруднюється.
3. 3. Для кожного потоку послідовно розгляньте: запобігання, скорочення, повторне використання, відновлення/регенерацію, зміну матеріалу та зовнішнє використання.
4. 4. Перевірте обмеження щодо якості та правові обмеження.
5. 5. Проведіть короткі технологічні випробування там, де це можна зробити без ризику для виробництва.

Дні 61–90: розрахуйте економіку та виберіть пілотні проєкти

1. 1. Розрахуйте повну вартість потоку, а не лише плату за відходи.
2. 2. Оцініть CAPEX, OPEX, логістику та витрати на контроль якості.
3. 3. Перевірте стабільність потоку та можливість використання відновленого матеріалу.
4. 4. Виберіть 1–3 пілотні проєкти з вимірюваним ефектом.
5. 5. Визначте KPI, базовий рівень і спосіб вимірювання ефекту.
6. 6. Рішення про масштабування ухвалюйте лише після пілотного етапу.

Найпоширеніші помилки в проєктах циркулярної економіки

«Ми відновлюємо 95%, отже процес добрий»

Цього не можна знати, доки не пораховано, скільки первинного матеріалу фактично заміщено, скільки коштує відновлення і що відбувається з рештою 5%.

«Ці відходи мають одержувача, отже це побічний продукт»

Ні. Самі по собі ринкова вартість або договір продажу не визначають статус. Потрібно перевірити вимоги закону та належну процедуру.

«Ми встановимо внутрішнє перероблення, і проблема зникне»

Не завжди. Вузьким місцем може бути допустима частка відновленого матеріалу, нестабільна якість, забруднення або надто мала здатність процесу повторно його використовувати.

«Економія — це вартість вивезення відходів, якої ми більше не платитимемо»

Це лише один складник. Найбільшою цінністю може бути уникнена закупівля сировини, а найбільшими новими витратами — підготовка, випробування якості, зберігання або транспортування.

«Циркулярна економіка — це рекуперація тепла та менше споживання енергії»

Рекуперація тепла може сприяти кращому використанню ресурсів, але насамперед є заходом з енергоефективності. В аналізі циркулярної економіки енергію слід враховувати в балансі варіанта, але вона не повинна замінювати аналіз матеріалів, води та продукції.

Чи кожне підприємство повинно проводити такий аналіз?

Найбільший потенціал зазвичай є там, де підприємство:

• закуповує великі обсяги сировини або допоміжних матеріалів,
• має значну частку браку та продукції поза специфікацією,
• утворює однорідні технологічні відходи,
• несе високі витрати на поводження з відходами,
• інтенсивно використовує воду,
• використовує багато одноразового або транспортного паковання,
• має процеси, у яких матеріал можна відокремити до його забруднення,
• співпрацює з іншими підприємствами, які можуть використовувати стабільні побічні потоки.

Це не означає, що підприємство має одразу створювати розгалужену програму циркулярної економіки. Часто достатньо почати з одного процесу та одного балансу, який покаже, де насправді втрачаються матеріал і гроші.

Підсумок: аналіз циркулярної економіки має завершуватися переліком проєктів, а не презентацією

Якісний аналіз циркулярної економіки має відповісти на кілька конкретних запитань:

• де виникають найбільші матеріальні втрати,
• скільки ці втрати насправді коштують,
• які з них можна усунути в джерелі,
• які потоки можна безпечно повернути в процес,
• де потрібні відновлення або регенерація,
• для яких матеріалів реально знайти зовнішнього одержувача,
• які вимоги до якості, логістики та права потрібно виконати,
• яким є матеріальний, водний, енергетичний та економічний баланс кожного варіанта.

Лише тоді циркулярна економіка перестає бути загальною ідеєю і стає портфелем конкретних технологічних та організаційних заходів, які можна впорядкувати за ефектом, ризиком і рентабельністю.

Якщо підприємство хоче розпочати такий аналіз, хорошим першим кроком буде підготовка карти потоків для вибраного процесу, визначення кількох найбільших потоків і розрахунок їх повної вартості. Це створює основу для рішення, чи наступним кроком має бути вдосконалення процесу, випробування повторного використання, проєкт відновлення, зміна матеріалу або пошук зовнішнього одержувача.

FAQ

Чи циркулярна економіка — це просто перероблення?

Ні. Перероблення — один із можливих заходів. На практиці пріоритет слід надавати рішенням, які запобігають виникненню втрат і зберігають продукт або матеріал у використанні без необхідності поводитися з ним як із відходом.

Чи можуть відходи одного процесу стати сировиною для іншого підприємства?

Технологічно часто так, але правовий статус не можна ігнорувати. Потрібно визначити, чи є потік відходами, побічним продуктом або матеріалом, для якого виконано умови припинення статусу відходів, а також які вимоги діють щодо його передачі та використання.

Чи можна оцінити рентабельність циркулярної економіки лише за вартістю вивезення відходів?

Ні. Потрібно також врахувати вартість сировини, що міститься у втратах, додаткове оброблення, енергію, воду, транспортування, зберігання, випробування якості, CAPEX і вартість відновленого матеріалу.

Чи є рекуперація тепла елементом циркулярної економіки?

Вона може бути частиною ширшого аналізу ресурсів, але за своєю суттю є заходом з енергоефективності. У статті про циркулярну економіку її слід оцінювати як один з елементів балансу, а не як головну тему.

Що робити, якщо підприємство не має точних даних про матеріальні потоки?

Почати з даних закупівель, складу, виробництва, якості та відходів. Перший баланс може бути частково оцінним за умови, що припущення прозорі. Далі потрібно виміряти ті потоки, невизначеність яких найбільше впливає на інвестиційне рішення.