Вуглецевий слід підприємства — як його розрахувати та які дані потрібні?

Розрахунок вуглецевого сліду підприємства починається не з калькулятора й не з вибору коефіцієнта викидів. Спочатку потрібно визначити, що саме охоплює інвентаризація, за який період вона проводиться та звідки надходитимуть дані. Лише після цього можна правильно віднести джерела викидів до Scope 1, Scope 2 і Scope 3 та виконати розрахунки.

На практиці найбільшою проблемою рідко є саме множення обсягу споживання на коефіцієнт викидів. Складніше отримати повний набір даних: з усіх локацій, компаній, що входять до організаційних меж, лічильників енергії, паливних карток, холодильних установок, транспорту, відряджень чи закупівель. Тому добре підготовлений розрахунок має починатися з карти джерел викидів і переліку даних, які потрібно зібрати.

У цьому посібнику ми показуємо процес для вуглецевого сліду організації, насамперед відповідно до чинних стандартів GHG Protocol. Стан стандартів і нормативних вимог перевірено станом на 20 серпня 2026 року.

Коротко: як відбувається розрахунок вуглецевого сліду підприємства?

Добре впорядкований процес можна звести до десяти кроків:

1. визначити мету розрахунку та стандарт, за яким проводитиметься інвентаризація;
2. визначити організаційні межі підприємства;
3. визначити операційні межі та охоплення Scope 1, Scope 2 і Scope 3;
4. вибрати звітний період і, якщо потрібно, базовий рік;
5. підготувати реєстр джерел викидів;
6. зібрати дані про діяльність, наприклад літри пального, kWh енергії, кілограми холодоагенту або кілометри поїздок;
7. вибрати коефіцієнти викидів, що відповідають конкретному джерелу, країні, року та методу;
8. виконати розрахунки та перерахувати викиди у CO2e;
9. перевірити повноту, одиниці, коефіцієнти, оцінки та дублікати;
10. записати джерела даних, припущення, виключення та зміни методології так, щоб розрахунок можна було відтворити наступного року.

Якщо підприємство підготує ці елементи до початку розрахунків, сам процес обчислення стане значно простішим.

Вуглецевий слід організації та вуглецевий слід продукту — це не одна й та сама оцінка

На початку потрібно розмежувати два поняття, які часто вживають як взаємозамінні.

Вуглецевий слід організації охоплює викиди, віднесені до підприємства за прийнятий звітний період і в установлених організаційних межах. На практиці це викиди Scope 1, Scope 2 та — залежно від мети й обраного стандарту — відповідні категорії Scope 3.

Вуглецевий слід продукту, натомість, стосується конкретного продукту та його життєвого циклу. Аналіз може охоплювати отримання сировини, виробництво, транспортування, використання та кінець життєвого циклу продукту. Для вуглецевого сліду продукту одним із чинних стандартів залишається ISO 14067:2018, актуальність якого ISO підтвердила у 2024 році.

Ці оцінки можуть частково використовувати ті самі дані, але відповідають на різні запитання. Наприклад, підприємство може використати вуглецевий слід придбаної сталі, отриманий від постачальника, як вхідні дані для категорії Scope 3 «придбані товари та послуги». Однак це не означає, що воно розраховує вуглецевий слід продукту власної організації.

Крок 1. Визначте мету розрахунку та методологію

Перш ніж підприємство почне збирати дані, воно має відповісти на запитання: для чого використовуватиметься результат?

Для внутрішнього управління викидами може знадобитися один рівень деталізації, для відповіді клієнту або банку — інший, а для звітності за конкретним стандартом — ще інший. Найчастіше орієнтиром для вуглецевого сліду організації є GHG Protocol Corporate Standard, доповнений Scope 2 Guidance та — для повнішого аналізу ланцюга створення вартості — Corporate Value Chain (Scope 3) Standard.

Альтернативним або додатковим організаційним стандартом є ISO 14064-1:2018. ISO підтвердила його актуальність у 2024 році. Хоча триває робота над наступним виданням і гармонізацією стандартів ISO та GHG Protocol, чинні стандарти залишаються дійсними до публікації нових.

Тому перед початком розрахунків варто зафіксувати в одному місці:

• застосовуваний стандарт або набір принципів;
• мету інвентаризації;
• одержувача результату;
• необхідне охоплення викидів;
• звітний рік;
• необхідний рівень точності та, за потреби, можливості верифікації.

Це важливо, адже не існує одного коефіцієнта, одного набору даних чи одного способу звітування, придатного для кожного застосування.

Крок 2. Визначте організаційні межі

Організаційна межа відповідає на запитання: які компанії, підприємства, підрозділи та активи входять до нашої інвентаризації?

GHG Protocol передбачає два основні підходи до консолідації викидів:

• equity share — викиди враховуються пропорційно економічній частці підприємства у відповідній діяльності;
• control approach — враховується 100% викидів від контрольованої діяльності; контроль може бути визначений як фінансовий або операційний.

У простому підприємстві з однією компанією та одним виробничим майданчиком різниця може бути невеликою. Складнощі виникають у групах компаній, спільних підприємствах, орендованих об’єктах, дочірніх компаніях та установках, якими керують різні суб’єкти.

Перед збиранням даних варто створити таблицю всіх організаційних одиниць і для кожної зазначити:

• назву компанії або підприємства;
• локацію;
• форму власності;
• частку участі в капіталі;
• інформацію про фінансовий контроль;
• інформацію про операційний контроль;
• рішення: входить / не входить до межі;
• обґрунтування рішення.

Коментар аудитора: поширена помилка — починати з рахунків за енергію, не склавши спочатку перелік локацій і суб’єктів. Тоді лише наприкінці аналізу з’ясовується, що не враховано один виробничий цех, орендований склад або дочірню компанію. Спочатку визначають межу, а вже потім перевіряють повноту даних відносно цієї межі.

Крок 3. Визначте операційні межі: Scope 1, Scope 2 і Scope 3

Після визначення, що є організацією, потрібно встановити, які викиди цієї організації ми розраховуємо.

Scope 1 — прямі викиди

Scope 1 охоплює викиди з джерел, що належать організації або контролюються нею відповідно до обраного методу консолідації. На підприємстві це можуть бути, зокрема:

• спалювання природного газу в котлах і печах;
• мазут, LPG, вугілля або інші види палива, що спалюються у стаціонарних джерелах;
• паливо, спожите автомобілями та машинами, що входять до організаційних меж;
• технологічні викиди;
• втрати холодоагентів та інших фторованих газів;
• інші неорганізовані або технологічні викиди, якщо вони стосуються діяльності підприємства.

Scope 2 — непрямі викиди від придбаної енергії

Scope 2 охоплює викиди, пов’язані з придбаними або отриманими електроенергією, парою, теплом і холодом, які споживає підприємство.

Для електроенергії важливо, що відповідно до GHG Protocol Scope 2 Guidance за належних умов результат слід розраховувати та подавати двома методами: location-based і market-based. Далі пояснюємо це докладніше.

Scope 3 — інші непрямі викиди в ланцюгу створення вартості

Scope 3 охоплює викиди, що виникають поза джерелами, контрольованими підприємством, але пов’язані з його діяльністю та ланцюгом створення вартості. GHG Protocol виділяє 15 категорій:

1. придбані товари та послуги;
2. капітальні товари;
3. діяльність, пов’язана з паливом та енергією, не включена до Scope 1 або 2;
4. транспортування та дистрибуція upstream;
5. відходи, що утворюються в процесі діяльності;
6. службові відрядження;
7. поїздки працівників на роботу;
8. орендовані активи upstream;
9. транспортування та дистрибуція downstream;
10. перероблення проданих продуктів;
11. використання проданих продуктів;
12. поводження з проданими продуктами наприкінці їх життєвого циклу;
13. орендовані активи downstream;
14. франшизи;
15. інвестиції.

Не кожна категорія буде суттєвою для кожного підприємства. Перед детальним розрахунком Scope 3 варто провести скринінг категорій: визначити, які з них наявні, яким може бути масштаб викидів, які дані доступні та які позиції є суттєвими з погляду мети інвентаризації.

Тут варто розрізняти два рівні GHG Protocol. Corporate Standard вимагає щонайменше окремого обліку та звітування Scope 1 і Scope 2, тоді як Scope 3 у ньому залишається необов’язковою категорією. Однак якщо підприємство заявляє про відповідність Corporate Value Chain (Scope 3) Standard, воно має враховувати викиди Scope 3 відповідно до мінімальних меж окремих категорій, а можливі виключення розкривати й обґрунтовувати. Для звітності за ESRS охоплення потрібно визначати відповідно до правових вимог, застосовних до конкретної одиниці та звітного періоду. Складність отримання даних не слід автоматично прирівнювати до нульових викидів — прогалини, оцінки та виключення потрібно описувати згідно із застосованою методологією.

Крок 4. Виберіть звітний період і базовий рік

Найчастіше інвентаризація охоплює повний календарний або фінансовий рік підприємства. Важливішою за сам вибір є послідовність.

Дані з рахунків, лічильників, ERP-систем, паливних карток і сервісної документації мають стосуватися одного й того самого періоду. Також потрібно уважно опрацьовувати розрахункові документи, що охоплюють межу двох років. Якщо, наприклад, рахунок за електроенергію охоплює період 20 грудня–20 січня, потрібно прийняти й задокументувати спосіб віднесення споживання до відповідного року.

Базовий рік — це точка відліку для порівняння викидів у часі. GHG Protocol вимагає, щоб підприємство встановило політику перерахунку викидів базового року та поріг суттєвості для змін, що впливають на порівнянність.

Перерахунок базового року може бути потрібний, зокрема, у разі:

• суттєвих придбань, продажів або злиттів підприємств;
• суттєвого аутсорсингу або інсорсингу джерел викидів;
• суттєвої зміни методології розрахунків;
• значного підвищення точності даних або коефіцієнтів, що змінює результат базового року;
• виявлення суттєвих помилок.

Водночас не слід автоматично перераховувати минулий рік лише тому, що з’явився новіший коефіцієнт для поточного року. Коефіцієнт має якомога краще відображати період, до якого належать дані. Якщо, наприклад, вуглецева інтенсивність електроенергії в країні змінюється з року в рік, для історичного споживання слід застосовувати коефіцієнт, відповідний історичному періоду, а не найновіше значення, доступне сьогодні.

Крок 5. Підготуйте реєстр джерел викидів і даних

Лише після визначення меж варто надсилати окремим підрозділам запити на дані. Краще не просити загалом «дані для вуглецевого сліду», а вказати конкретні документи та одиниці.

Цю таблицю потрібно розширити, додавши всі локації та компанії в організаційних межах. Завдяки цьому згодом можна перевірити не лише, чи «маємо дані про газ», а чи маємо дані про газ для кожного об’єкта, який має входити до інвентаризації.

Які дані потрібні для Scope 1?

Паливо, що спалюється у стаціонарних джерелах

Для котелень, печей, нагрівачів, генераторних установок чи інших джерел спалювання найчастіше потрібні:

• вид палива;
• кількість спожитого палива;
• одиниця;
• період споживання;
• локація джерела;
• за потреби параметри палива, якщо цього вимагає застосований метод.

Найкращим джерелом є дані вимірювань або закупівель, які можна узгодити з рахунками та складськими залишками. Якщо паливо зберігається на складі, самі закупівлі за певний рік не завжди відповідають фактичному споживанню.

Паливо у транспортних засобах і машинах

Потрібно зібрати щонайменше дані про вид і кількість палива та ідентифікувати транспортні засоби. Сам факт, що підприємство оплачує паливо, ще не визначає його віднесення до Scope 1. Класифікація залежить від організаційних меж, контролю над активом і правил, що застосовуються до лізингу та оренди.

Холодоагенти

У цій сфері рахунку за електроенергію недостатньо. Потрібна інформація про:

• вид холодоагенту;
• кількість холодоагенту в установці, якщо цього вимагає застосований метод;
• кількість, додану під час сервісного обслуговування;
• кількість, відновлену або видалену;
• заміну та виведення обладнання з експлуатації;
• аварійні події та витоки.

Для самого розрахунку ключовим є правильне визначення маси викинутого газу та застосування відповідного коефіцієнта GWP згідно з методологією звітності. Не слід автоматично вважати всю заправну масу установки річними викидами.

Які дані потрібні для Scope 2?

Для електроенергії найкраще збирати дані на рівні окремих точок споживання. Мінімальний набір включає:

• ідентифікатор точки споживання електроенергії або локації;
• країну і, якщо потрібно, регіон електромережі;
• споживання енергії у kWh/MWh;
• період, якого стосується споживання;
• постачальника електроенергії;
• продукт/тариф, якщо він має значення для методу market-based;
• коефіцієнт викидів постачальника, якщо доступний;
• документи щодо гарантій походження або інших договірних інструментів;
• інформацію про обсяг енергії, охоплений відповідним інструментом.

Для придбаного тепла, пари або холоду потрібні кількість енергії та відповідний коефіцієнт постачальника або інший коефіцієнт, допустимий за обраною методологією.

Scope 2 location-based і market-based — у чому різниця?

Це один із найважливіших моментів усього розрахунку.

Метод location-based показує викиди, що випливають із середньої вуглецевої інтенсивності енергетичної системи в локації, де споживається енергія. На практиці вибирають мережевий коефіцієнт, відповідний країні, регіону та періоду.

Метод market-based враховує атрибути енергії, що випливають із кваліфікованих договірних інструментів, даних про продукт або даних постачальника. GHG Protocol Scope 2 Guidance визначає критерії якості, яким мають відповідати такі інструменти.

На ринках, де доступні дані про продукт або постачальника та відповідні договірні інструменти, GHG Protocol вимагає dual reporting, тобто окремого подання результатів location-based і market-based.

На практиці це означає, що мережевий результат не слід замінювати одним показником «після придбання зеленої енергії». Обидва результати відповідають на різні запитання та мають залишатися розділеними.

Якщо частина споживання не має закріплених кваліфікованих атрибутів, у методі market-based може знадобитися residual mix. Association of Issuing Bodies публікує європейські residual mixes; актуальний набір за 2025 рік було опубліковано 28 травня 2026 року. Residual mix, зокрема, має зменшувати ризик подвійного віднесення тих самих атрибутів відновлюваної енергії до споживачів, які мають гарантії походження, і тих, хто їх не має.

Коментар аудитора: гарантії походження потрібно аналізувати разом з обсягом енергії, періодом, ринком і критеріями якості інструменту. Сам документ із формулюванням «енергія з відновлюваних джерел» не повинен автоматично бути підставою для заміни всіх енергетичних даних нульовим значенням.

Які дані потрібні для Scope 3?

Найбільша різноманітність даних виникає у Scope 3. Тут варто почати зі скринінгу всіх 15 категорій і присвоїти кожній статус:

• наявна і, ймовірно, суттєва;
• наявна, але, ймовірно, малосуттєва;
• відсутня;
• даних немає — потребує перевірки.

Далі для важливих категорій вибирають метод розрахунку.

Придбані товари та послуги

Перевагу слід надавати фізичним даним і даним, максимально специфічним для продукту або постачальника, наприклад:

• тонни сталі, алюмінію, пластмас, паперу, хімічних речовин;
• m3 деревини;
• кількість компонентів у штуках, якщо доступний коефіцієнт на одиницю;
• вуглецевий слід продукту, наданий постачальником разом з інформацією про межу та метод.

Якщо таких даних немає, можна застосовувати методи на основі середніх галузевих показників або — на ранньому етапі скринінгу — на основі витрат. Метод spend-based може бути корисним для визначення категорій, що потребують подальшої роботи, але зазвичай дає менш точну картину, ніж якісні фізичні дані.

Транспортування та дистрибуція

Найкорисніші дані:

• маса вантажу;
• відстань;
• вид транспорту;
• за потреби ступінь завантаження або дані перевізника.

Якщо підприємство отримує від перевізника готове значення CO2e, перед включенням результату до інвентаризації потрібно перевірити метод, межі, види викидів і період.

Службові відрядження

Дані можна отримувати із системи обліку відряджень або від туристичної агенції. Для авіаперельотів важливі маршрути та — залежно від використовуваної бази коефіцієнтів — клас подорожі. Для автомобілів потрібно розрізняти власні, орендовані та приватні автомобілі, що використовуються в службових цілях.

Відходи

Потрібні маса відходів, їх вид і спосіб поводження з ними. Самої загальної маси відходів без інформації про спосіб поводження може бути недостатньо для надійного розрахунку викидів.

Крок 6. Виберіть правильні коефіцієнти викидів

Коефіцієнт викидів перераховує дані про діяльність у викиди. GHG Protocol наводить типову залежність:

викиди = дані про діяльність × коефіцієнт викидів, а якщо розрахунки виконуються для окремих газів, результат потім перераховується у CO2e з використанням відповідних значень GWP.

Перед використанням коефіцієнта потрібно перевірити щонайменше шість аспектів:

1. межу — чи стосується коефіцієнт прямих викидів, повного життєвого циклу чи іншого охоплення;
2. газ — чи охоплює він лише CO2, чи всі необхідні парникові гази у CO2e;
3. географію — чи відповідає він Польщі, конкретній країні, регіону або ринку;
4. рік — чи представляє період, якого стосуються дані про діяльність;
5. одиницю — наприклад kg CO2e/kWh, kg CO2e/l, t CO2e/t продукту;
6. джерело та версію — звідки походить коефіцієнт і коли його опубліковано.

Для електроенергії в Польщі KOBiZE щороку публікує показники викидів. У грудні 2025 року було опубліковано показники для електроенергії за 2024 рік, зокрема значення для електроенергії у кінцевого споживача. Однак це не означає, що кожен показник KOBiZE можна без додаткової перевірки використовувати як повний коефіцієнт CO2e у кожному звіті за GHG Protocol. Потрібно перевірити охоплення газів, мету публікації та метод, у якому використовуватиметься коефіцієнт.

У методі market-based для електроенергії джерелом не є просто «середній показник по країні». Спочатку аналізують дані про продукт, постачальника та кваліфіковані договірні інструменти, а у відповідних випадках — residual mix.

Крок 7. Виконайте розрахунки та контролюйте одиниці

Самі математичні дії зазвичай прості. Навчальний приклад:

Якщо підприємство спожило 100 000 kWh енергії, а правильний і перевірений для обраного методу коефіцієнт становить 0,500 kg CO2e/kWh, розрахунок дає: 100 000 × 0,500 = 50 000 kg CO2e = 50 t CO2e. Значення 0,500 у цьому прикладі є виключно демонстраційним і не є рекомендованим коефіцієнтом для Польщі чи конкретного року.

Так само можна розрахувати матеріал у Scope 3:

20 t матеріалу × 1,8 t CO2e/t = 36 t CO2e. Тут коефіцієнт 1,8 також є лише математичним прикладом. У реальному балансі потрібно вказати джерело, рік, межу та якість коефіцієнта.

У розрахунковій таблиці доцільно мати окремі стовпці для даних про діяльність, одиниці, коефіцієнта, одиниці коефіцієнта та результату. Це полегшує виявлення помилок на кшталт m3 замість kWh, kg замість тонн або kWh замість MWh.

Як має виглядати робочий реєстр розрахунків?

Мінімальна розрахункова таблиця може містити такі поля:

Такий реєстр значно простіше перевіряти, ніж одну таблицю, що містить лише кінцеві суми Scope 1–3.

Що робити, якщо даних бракує?

Відсутність даних не означає автоматично нульове значення. Спочатку потрібно визначити, чи існує джерело викидів, а потім вибрати найкращий доступний метод оцінки.

Практична послідовність може бути такою:

1. відновити первинні дані — рахунки, показники лічильників, дані ERP, сервісні записи;
2. отримати дані від постачальника, перевізника або керуючого об’єктом;
3. використати пов’язані фізичні дані, наприклад пробіг і витрату пального замість відсутнього рахунку;
4. застосувати пропорційну оцінку на основі місяців, за які дані доступні;
5. використати репрезентативний фізичний проксі-показник;
6. у Scope 3 — застосувати метод середніх даних або spend-based, якщо детальніші дані недоступні.

Для кожної оцінки потрібно зафіксувати:

• причину застосування;
• метод;
• джерело замінних даних;
• період, охоплений оцінкою;
• оцінку впливу на результат;
• позначку для вдосконалення в наступному звітному циклі.

Також варто розрахувати, яка частка кінцевого результату походить із первинних даних, а яка — з оцінок. Це не обов’язкова метрика GHG Protocol, але вона дуже допомагає в управлінні якістю даних.

Крок 8. Контроль якості даних — що перевірити перед затвердженням результату?

Контроль потрібно провести до публікації підсумків Scope 1, 2 і 3. На практиці варто пройти щонайменше за таким переліком:

Повнота межі

• Чи є дані для всіх компаній і підприємств, що входять до організаційної межі?
• Чи правильно враховано нові та закриті локації у відповідному періоді?
• Чи описано придбання, продаж активів або аутсорсинг?

Повнота джерел

• Чи для кожного підприємства паливо, енергію, холодильне обладнання і транспорт віднесено до відповідних позицій?
• Чи не пропущено генераторні установки, навантажувачі LPG, холодильні установки або транспортні засоби поза основним автопарком?

Одиниці та періоди

• Чи не переплутано kWh і MWh?
• Чи правильно перераховано kg і тонни?
• Чи охоплюють рахунки правильний рік?
• Чи немає документів, внесених двічі?

Коефіцієнти викидів

• Чи відповідає коефіцієнт року діяльності?
• Чи відповідає його одиниця вхідним даним?
• Чи стосується він CO2 або CO2e?
• Чи не переплутано коефіцієнт спалювання з повним коефіцієнтом життєвого циклу?
• Чи збережено для Scope 2 розподіл на location-based і market-based?

Порівняння з діяльністю підприємства

Результат варто порівняти з попереднім роком і з операційними даними, наприклад обсягом виробництва, споживанням енергії, кількістю кілометрів або закупівлями матеріалів. Значна зміна викидів не обов’язково означає помилку, але має бути пояснена.

Коментар аудитора: хороший тест — спробувати відтворити одну позицію без допомоги людини, яка підготувала таблицю. Якщо з опису неможливо зрозуміти, звідки взялося конкретне число, який коефіцієнт застосовано і чому, документація надто слабка для відтворюваної звітності.

Крок 9. Документуйте припущення, виключення та версії коефіцієнтів викидів

Якісна інвентаризація має містити не лише результат, а й «аудиторський слід». На практиці варто вести:

• документ з описом організаційної межі та методу консолідації;
• реєстр джерел викидів;
• реєстр даних про діяльність і підтверджень;
• бібліотеку коефіцієнтів викидів із назвою, джерелом, роком і версією;
• реєстр оцінок;
• реєстр виключень з обґрунтуванням;
• політику базового року та порогу суттєвості;
• журнал змін методології;
• файл контролю якості та затверджень.

Завдяки цьому наступного року не доведеться відтворювати процес із самого початку. Дані та коефіцієнти можна оновити, зберігши порівнянність.

Зміна коефіцієнтів викидів — коли оновлювати результат, а коли перераховувати базовий рік?

Це питання часто призводить до непотрібних перерахунків.

Якщо коефіцієнт змінюється тому, що фактична вуглецева інтенсивність певної діяльності змінилася з часом, застосовують коефіцієнт, відповідний конкретному року. Прикладом є зміна вуглецевої інтенсивності електромережі. Не слід замінювати історичний коефіцієнт коефіцієнтом поточного року лише тому, що він новіший.

Якщо ж підприємство виявить, що раніше застосовуваний метод був суттєво неточним, використає кращий метод або виправлені дані, а зміна суттєво вплине на викиди базового року, може виникнути потреба в його перерахунку відповідно до прийнятої політики.

GHG Protocol не встановлює єдиного універсального порогу суттєвості для кожного підприємства. Організація має визначити його та послідовно застосовувати як до змін, що збільшують викиди, так і до змін, що їх зменшують.

Чи означає GHG Protocol юридичний обов’язок звітувати про вуглецевий слід?

Ні. GHG Protocol та ISO 14064-1 є методологіями/стандартами розрахунку і звітування, але саме їх застосування не означає, що кожне підприємство має законодавчий обов’язок звітувати про свій вуглецевий слід.

Юридичний обов’язок може випливати з інших норм, наприклад із вимог щодо звітності зі сталого розвитку для визначених підприємств. У Європейському Союзі сферу застосування CSRD у 2026 році суттєво змінено Директивою (ЄС) 2026/470. Для фінансових років, що починаються 1 січня 2027 року або пізніше, Директива загалом передбачає охоплення звітністю підприємств, які одночасно перевищують 450 млн євро чистого обороту та в середньому 1000 працівників, з відповідними правилами для груп, емітентів та інших категорій, визначених у Директиві. Однак цей поріг не є самостійним «тестом GHG Protocol» — він стосується сфери законодавчої звітності зі сталого розвитку.

У Польщі повну транспозицію змін Директиви 2026/470 потрібно здійснити до 19 березня 2027 року. Частину змін, що дає змогу звільнити певні підприємства від звітування за 2025–2026 роки, уже впроваджено законом від 27 лютого 2026 року. Тому обов’язок конкретної польської компанії потрібно оцінювати за нормами, чинними для її відповідного звітного року, а не лише на підставі загального опису CSRD.

А що з ESRS E1?

Станом на 20 серпня 2026 року чинним правовим орієнтиром залишається Делегований регламент (ЄС) 2023/2772, що встановлює ESRS у чинній редакції. Чинний ESRS E1 передбачає, зокрема, розкриття викидів Scope 1, Scope 2 location-based, Scope 2 market-based та суттєвих категорій Scope 3, якщо суб’єкт підпадає під відповідний обов’язок звітування та застосовує цей стандарт.

3 липня 2026 року Європейська комісія ухвалила делегований акт зі зміненими ESRS і передала його Європейському парламенту та Раді для контролю. Це вже не лише проєкт стандартів, однак станом на 20 серпня 2026 року акт іще не набрав чинності. Текст акта C(2026) 5010 передбачає набрання чинності не раніше ніж через чотири місяці після його ухвалення та обов’язкове застосування до фінансових років, що починаються 1 січня 2027 року або пізніше; для частини суб’єктів передбачено можливість обрати нові стандарти для років, що починаються у 2026 році, після набрання актом чинності. Тому для розрахунків і звітування станом на дату оновлення цієї статті змінені ESRS не слід вважати вже чинною правовою підставою.

Це розмежування важливе: підприємство може добровільно розраховувати вуглецевий слід відповідно до GHG Protocol, навіть якщо не підпадає під CSRD. Натомість суб’єкт, на якого поширюється законодавчий обов’язок, має перевірити конкретні правові вимоги та стандарт звітності, чинні для відповідного періоду.

Мінімальний пакет даних перед початком розрахунків

Якщо підприємство хоче підготуватися до розрахунку вуглецевого сліду, ще не розпочинаючи власне обчислення, варто зібрати такий пакет:

1. перелік компаній, підприємств, складів та інших локацій;
2. опис часток участі та контролю над окремими суб’єктами й активами;
3. споживання всіх видів палива за повний звітний період;
4. споживання електроенергії для всіх точок споживання електроенергії;
5. споживання придбаного тепла, пари та холоду;
6. документацію щодо холодоагентів і сервісного обслуговування установок;
7. дані про автопарк і мобільну техніку;
8. реєстр зовнішнього транспортування та службових відряджень;
9. зведення основних придбаних матеріалів і послуг;
10. дані про відходи;
11. інформацію про гарантії походження, енергетичні договори та дані постачальників енергії;
12. дані, потрібні для інших категорій Scope 3, якщо вони наявні;
13. перелік місць, де бракує даних;
14. особу, відповідальну за кожне джерело даних;
15. папку або систему, де зберігатимуться первинні документи.

Лише на цій основі варто будувати підсумкову розрахункову таблицю.

Найпоширеніші помилки під час розрахунку вуглецевого сліду підприємства

Найпоширеніші проблеми виникають не через складну математику, а через організацію даних:

• початок розрахунків без визначення організаційних меж;
• пропуск частини підприємств або джерел;
• прирівнювання відсутності даних до нульових викидів;
• використання найновішого доступного коефіцієнта для всіх історичних років;
• змішування коефіцієнтів CO2 та CO2e;
• об’єднання location-based і market-based Scope 2 в один результат без пояснення;
• віднесення всієї енергії до безвикидної лише на підставі загальної інформації про відновлювані джерела енергії;
• використання готових даних постачальника без перевірки межі та методології;
• застосування методу spend-based у Scope 3 там, де доступні якісні фізичні дані;
• відсутність версій коефіцієнтів і документування оцінок;
• змішування вуглецевого сліду організації з вуглецевим слідом конкретного продукту.

Як організувати процес, щоб наступний розрахунок був простішим?

Перша інвентаризація зазвичай найбільш трудомістка, оскільки організація лише визначає джерела та власників даних. Варто використати цей етап для побудови постійного процесу.

У добре налагодженій моделі кожен тип даних має власника: наприклад, технічний відділ відповідає за енергію та холодоагенти, автопарк — за пальне, закупівлі — за матеріали, HR — за дані, потрібні для оцінки поїздок працівників на роботу, а фінансовий відділ допомагає звіряти повноту документів. Раз на рік також оновлюють бібліотеку коефіцієнтів і перевіряють, чи не змінилися організаційні межі.

Якщо підприємство паралельно впроваджує заходи з енергоефективності, варто пов’язати структуру даних про викиди з енергетичними даними. Якщо підприємство одночасно впорядковує енергетичні дані, інформація, що використовується під час розроблення енергетичної стратегії, може бути хорошою відправною точкою для впорядкування частини Scope 1 і Scope 2. Водночас потрібно пам’ятати, що енергетичний аналіз та інвентаризація викидів мають різні межі й методологію та не повинні розглядатися як одна й та сама послуга або один і той самий звіт.

Підсумок

Розрахунок вуглецевого сліду підприємства — це насамперед завдання з упорядкування меж, даних і методології, а вже потім обчислювальне завдання. Підприємство спочатку має знати, які суб’єкти й джерела воно охоплює, за який період розраховує викиди, які дані має та де доведеться застосовувати оцінки.

Найважливіше — послідовність: дані про діяльність, коефіцієнти викидів, рік, Scope, метод Scope 2 і спосіб поводження з прогалинами в даних мають бути узгоджені між собою. Якщо ці елементи добре задокументовані, результат можна перевірити, повторити наступного року та використати для реального управління викидами.

Якщо вам потрібна підтримка у впорядкуванні енергетичних даних, джерел викидів або методики аналізу, перегляньте перелік послуг Energy Trend.

FAQ — розрахунок вуглецевого сліду підприємства

Чи достатньо рахунків за енергію та паливо для розрахунку вуглецевого сліду?

Ні. Рахунки є дуже хорошим джерелом для частини Scope 1 і Scope 2, але не покажуть, зокрема, усіх викидів від холодоагентів чи Scope 3. Спочатку потрібно скласти реєстр джерел, а вже потім перевірити, які з них охоплені рахунками.

Чи кожне підприємство має розраховувати Scope 3?

Не на підставі лише GHG Protocol Corporate Standard. У його чинній редакції обов’язковим мінімумом є Scope 1 і Scope 2, а Scope 3 залишається необов’язковою категорією. Однак якщо підприємство заявляє про відповідність Corporate Value Chain (Scope 3) Standard, воно має враховувати Scope 3 за мінімальними межами всіх 15 категорій, а виключення розкривати й обґрунтовувати. Окремо потрібно оцінити можливий юридичний обов’язок, наприклад той, що випливає з ESRS для суб’єкта, який підлягає звітності зі сталого розвитку.

Чи означає придбання гарантій походження, що Scope 2 дорівнює нулю?

Не слід вважати це автоматично. У GHG Protocol потрібно розділяти методи location-based і market-based, а договірні інструменти, що застосовуються в market-based, мають відповідати визначеним критеріям якості. Також потрібно перевірити, яку частину споживання вони охоплюють і який коефіцієнт є правильним для решти енергії.

Чи потрібно для попередніх років завжди використовувати найновіший коефіцієнт викидів?

Ні. Коефіцієнт має якомога краще відображати період, у якому відбувалася діяльність. Новіший коефіцієнт електромережі може описувати реальну зміну енергетичного балансу, а не «виправлене» значення для минулого року.

Що робити, якщо бракує даних за кілька місяців?

Спочатку потрібно спробувати відновити первинні дані. Якщо це неможливо, можна застосувати задокументовану оцінку на основі доступних місяців, фізичних даних або іншого репрезентативного проксі-показника. Оцінюваний період не слід залишати нульовим без обґрунтування.

Коли потрібно перераховувати базовий рік?

Відповідно до GHG Protocol це може бути потрібно в разі суттєвих структурних змін, суттєвої зміни методології або точності даних, а також у разі виявлення суттєвих помилок. Підприємство має мати власну політику перерахунку базового року та поріг суттєвості.

Чи можна використати вуглецевий слід організації як вуглецевий слід продукту?

Ні. Це окремі оцінки. Вуглецевий слід організації стосується викидів підприємства у визначених межах і за певний період, тоді як вуглецевий слід продукту охоплює конкретний продукт та його життєвий цикл. Однак дані про продукт можуть бути вхідними даними для окремих категорій Scope 3 організації.

Джерела та актуальність методології

• GHG Protocol — Corporate Standard;
• GHG Protocol — Scope 2 Guidance;
• GHG Protocol — Corporate Value Chain (Scope 3) Standard;
• ISO 14064-1:2018;
• ISO 14067:2018;
• KOBiZE (Польща) — показники викидів для електроенергії за 2024 рік;
• AIB — European Residual Mix;
• Делегований регламент (ЄС) 2023/2772 — ESRS;
• Директива (ЄС) 2026/470;
• Європейська комісія — змінені ESRS ухвалено 3.07.2026;
• EUR-Lex — C(2026) 5010, делегований акт зі зміненими ESRS;
• Міністерство фінансів Польщі — Omnibus I та впровадження змін CSRD у Польщі.

Правовий стан і стандарти перевірено станом на 20.08.2026: