Аудит стисненого повітря — яким він має бути, які вимірювання виконувати та як інтерпретувати результати?

Аудит стисненого повітря має сенс лише тоді, коли дає змогу відтворити фактичний режим роботи всієї системи. Самого зчитування тиску біля компресора, перевірки паспортних табличок або одноразового виявлення витоків недостатньо, щоб відповісти, чи система працює ефективно і де насправді виникає проблема.

Для достовірної оцінки потрібно поєднати кілька груп даних: споживання електроенергії, кількість виробленого та спожитого повітря, тиск у різних точках системи, режими роботи компресорів, вимоги споживачів і — якщо цього потребує процес — якість стисненого повітря. Усі ці дані додатково потрібно співвіднести з тим, що в цей самий час відбувалося на виробництві.

На практиці головне питання не «який параметр виміряти?», а «які вимірювання виконувати одночасно, у яких місцях і протягом якого часу, щоб за ними можна було зробити однозначні висновки?».

Що насправді має дати аудит стисненого повітря?

Технічний аудит має дати змогу відповісти щонайменше на чотири запитання:

1. Скільки електроенергії споживає система і в яких режимах роботи формується це споживання?
2. Скільки стисненого повітря виробляється і де виникають найбільші або найбільш змінні споживання?
3. Чи забезпечуються потрібні тиск і якість повітря в точці використання без зайвого підвищення параметрів усієї системи?
4. Чи спостережувана проблема пов’язана переважно з виробництвом стисненого повітря, його транспортуванням чи способом використання кінцевими споживачами?

Такий підхід відповідає ISO 11011:2013, яка розглядає систему стисненого повітря як три взаємопов’язані частини: виробництво, транспортування та попит. Стандарт не обмежує оцінку самою компресорною — він охоплює весь ланцюг від вхідної енергії до роботи, яку виконують кінцеві споживачі.

Станом на 21 серпня 2026 року опублікованою редакцією залишається ISO 11011:2013. ISO розпочала роботу над редакцією 2, однак проєкт ISO/AWI 11011 перебуває лише на підготовчому етапі й ще не замінив чинну опубліковану редакцію.

1. Спочатку визначте межі аудиту та репрезентативний робочий цикл

Ще до вибору вимірювальних приладів потрібно визначити, яку частину системи оцінюватимуть. Вимірювання для однієї компресорної з одним колектором планують інакше, ніж для підприємства з кількома компресорними, кільцевою мережею, локальними бустерами та споживачами, яким потрібні різні рівні тиску.

Межі аудиту мають визначати, зокрема:

• які компресори та допоміжне обладнання входять до енергетичного балансу;
• чи охоплює вимірювання витрати всю компресорну, вибрані магістралі чи також окремих споживачів;
• де починається і закінчується аналізована ділянка мережі;
• які споживачі є критичними для виробництва;
• які режими виробництва слід вважати нормальними, піковими та невиробничими.

Так само важливо визначити репрезентативний цикл. Якщо підприємство працює подібним чином протягом усієї доби, достатнім може бути один повний цикл, що охоплює всі характерні режими. Якщо змінюються вироби, кількість ліній, кількість змін, робота у вихідні або є виробничі кампанії, реєстрація має охопити ці відмінності.

Не існує однієї правильної кількості годин або днів для кожного підприємства. Період вимірювань є достатнім тоді, коли охоплює всі режими, що істотно впливають на витрату, тиск і споживану потужність.

Коментар аудитора: короткий точковий вимір може підтвердити конкретну проблему, але рідко достатній для опису системи зі змінним попитом. Якщо другий компресор вмикається лише кілька разів за зміну, а вимір виконано поза цими подіями, найважливіша частина профілю просто не потрапить у дані.

2. Які документи та дані зібрати до виїзного обстеження?

Якісне виїзне обстеження починається ще до входу в компресорну. Чим більше даних вдасться зібрати заздалегідь, тим легше спланувати правильні точки вимірювання й уникнути ситуації, коли після кількох днів реєстрації з’ясовується, що бракує інформації для інтерпретації графіка.

До виїзду варто зібрати:

• схему системи стисненого повітря, якщо вона є, або принаймні план виробничих приміщень із трасуванням основних магістралей;
• перелік компресорів, осушувачів, ресиверів і основних елементів підготовки повітря;
• паспорти та технічні дані компресорів, дані виробника про продуктивність і інформацію про тиск, для якого наведено параметри;
• дані про спосіб керування компресорами: load/unload, start/stop, модуляція, VSD/VFD, центральний контролер;
• покази лічильників напрацювання та історію режимів роботи;
• дані з локальних лічильників енергії, SCADA, BMS або системи моніторингу, якщо вони доступні;
• історію тиску, аварійних сигналів, простоїв і сервісного обслуговування;
• графік виробництва та змін;
• інформацію про кількість активних ліній, зміни асортименту, виробничі кампанії та заплановані простої;
• потрібний тиск і якість повітря для ключових споживачів;
• історію заміни фільтрів, обслуговування осушувачів і проблем із конденсатом;
• попередні звіти з детекції витоків із зазначенням статусу ремонту.

Дані виробника корисні, але не замінюють вимірювань. Продуктивність компресора може бути наведена для визначених еталонних умов і тиску. Якщо її порівнюють із вимірюваннями в системі, спочатку потрібно перевірити, чи порівнювані величини мають однакове визначення.

3. Інвентаризація системи — що потрібно зафіксувати на місці?

Інвентаризація не повинна обмежуватися кількістю компресорів. Потрібно відтворити весь шлях потоку повітря та місця, де змінюються його параметри.

Особливо важливі зміни, виконані після створення первісного проєкту: добудований цех, нова лінія, додатковий фільтр, довгий гнучкий шланг, тимчасове живлення або споживач, підключений до занадто малого відгалуження. На схемі кількарічної давності таких елементів може просто не бути.

4. Лічильники напрацювання, навантаження та роботи без навантаження

Зчитування лічильників компресора — добра відправна точка, але лише якщо відомо, що саме означає кожне значення в конкретному контролері.

Для компресора, що працює в режимі навантаження/розвантаження, варто розрізняти щонайменше:

• загальний час увімкнення;
• час роботи під навантаженням;
• час роботи без навантаження;
• час простою або готовності;
• кількість запусків, якщо контролер її реєструє.

Для компресора зі змінною швидкістю самі години роботи говорять значно менше. Потрібен розподіл навантаження або швидкості, а найкраще — одночасний профіль потужності та витрати.

Велика частка роботи без навантаження може вказувати на проблему керування або невідповідність конфігурації компресорів потребі, але за самим часом роботи без навантаження не можна розрахувати втрати енергії. Для цього потрібне фактичне споживання потужності в цьому режимі.

Для спрощеного балансу можна використати залежність:

енергія за період = сума потужності в окремих режимах × тривалість цих режимів.

Отже, якщо компресор частину часу працює під навантаженням, частину — без навантаження, а частину стоїть, кожен із цих режимів потрібно розглядати окремо. Для кількох компресорів додатково слід перевірити, чи їхні режими накладаються один на один і як працює послідовність увімкнення.

5. Вимірювання електроенергії — що вимірювати і де?

Основною величиною є фактична активна потужність, яку споживає компресор або весь компресорний агрегат, а також енергія, спожита за аналізований період.

Якщо метою є оцінка конкретного компресора, вимірювання має показувати:

• потужність під час повного навантаження;
• потужність під час роботи без навантаження;
• потужність при частковому навантаженні;
• зміни потужності зі зміною швидкості компресора VSD;
• запуски, зупинки та періоди готовності.

Найкраще реєструвати безпосередньо kW і kWh. Саме вимірювання струму може бути корисним для діагностики, але за змінного коефіцієнта потужності та змінних умов роботи не повинно автоматично замінювати вимірювання активної потужності.

Потрібно також визначити межу вимірювання. На одному підприємстві «енергія компресорної» означає лише компресори, а на іншому охоплює також осушувачі, вентилятори, насоси, систему охолодження та допоміжне обладнання. Без фіксації цієї межі два значення kWh можуть бути непорівнюваними.

Практичне рішення — синхронізувати реєстратор енергії з реєстрацією витрати, тиску та станів контролера. Тоді можна перевірити не лише, скільки енергії спожив компресор, а й що саме система в цей час фактично подавала.

Температура як допоміжне вимірювання

Температура не є самостійним показником ефективності всієї системи, але для певних діагностичних завдань потрібна для правильної інтерпретації результатів. Її варто реєструвати, зокрема, коли оцінюємо умови всмоктування, роботу охолоджувачів, температуру повітря перед осушувачем або причину зміни точки роси. Під час формування базового профілю (baseline) U.S. DOE називає температуру поряд із потужністю, тиском і витратою однією з величин, що вимірюються за різних умов роботи. Набір температурних точок має визначатися метою аудиту, а не припущенням, що кожну точку системи потрібно вимірювати завжди.

6. Вимірювання та реєстрація витрати стисненого повітря

Без інформації про витрату складно оцінити, чи високе споживання потужності зумовлене великим фактичним попитом, чи неефективною роботою компресорів.

Найважливішою точкою зазвичай є головний трубопровід, що виходить із компресорної. У складнішій системі додаткові вимірювання можуть бути потрібні:

• на магістралях, що живлять окремі цехи;
• на відгалуженнях із великим або нестабільним споживанням;
• перед споживачем, який спричиняє стрибки попиту;
• у частині системи, де підозрюється велике невиробниче споживання.

Під час вибору місця та способу вимірювання потрібно перевірити діапазон вимірювання витратоміра, монтажні вимоги виробника, можливий вплив збурень потоку, якість повітря та умови, до яких перераховується результат.

Особливої обережності потребує порівняння одиниць. Результат у m³/h за робочих умов не є автоматично еквівалентним Nm³/h або витраті, приведеній до інших умов. У звіті потрібно зазначити референтні умови та послідовно їх застосовувати.

Те саме стосується порівняння вимірювання з паспортною продуктивністю компресора. ISO 1217:2009 визначає методи приймальних випробувань, зокрема для об’ємної витрати та потреби в потужності компресорів об’ємної дії. Якщо використовуються дані виробника, отримані за цим стандартом, усе одно потрібно порівняти тиск і умови, для яких наведено заявлене значення, з фактичною робочою точкою.

За профілем витрати варто визначити не лише середнє значення, а й базовий рівень, піки, мінімальний і максимальний попит, тривалість характерних режимів та об’єм повітря, спожитий за певний період.

7. Вимірювання тиску — одного манометра недостатньо

Тиск біля компресора показує умови в компресорній. Але він ще не показує, який тиск доходить до машини в кінці цеху.

Тому під час аналізу проблем із тиском реєстратори варто встановити в кількох точках, наприклад:

1. на колекторі компресорної;
2. до та після основної системи підготовки повітря, якщо потрібно оцінити її вплив;
3. на початку та в кінці головної магістралі;
4. у віддаленій або проблемній частині підприємства;
5. безпосередньо перед критичним споживачем;
6. до та після локального фільтра, редуктора, клапана або трубопроводу, якщо підозрюється обмеження.

Найбільшу цінність дає одночасне вимірювання. Якщо тиск у компресорній вимірювали вранці, а в кінці цеху — після обіду, неможливо визначити, чи різниця спричинена мережею, чи просто іншим рівнем попиту.

Усі значення мають мати однозначно визначену основу — наприклад bar(g) для надлишкового тиску. Змішування надлишкового та абсолютного тиску в розрахунках — простий шлях до хибних висновків.

8. Як аналізувати падіння тиску?

Падіння тиску потрібно аналізувати як різницю між двома точками в один і той самий момент часу та за відомого навантаження системи.

Якщо:

• тиск у компресорній залишається стабільним;
• витрата зростає;
• а тиск у віддаленій частині системи різко падає,

проблема може бути в транспортуванні: замалому діаметрі, звуженні, фільтрі, клапані, гнучкому шлангу або іншому елементі, опір якого зростає.

Якщо ж падіння тиску одночасно виникає в компресорній і в усій мережі, потрібно перевірити баланс між миттєвим попитом і доступною продуктивністю, послідовність роботи компресорів, буферизацію та події на стороні споживачів.

Не варто приймати один універсальний «допустимий перепад тиску» для кожної системи. Критерій має випливати з мінімального тиску, потрібного процесу, характеристик конкретних елементів та умов витрати, за яких виконано вимірювання.

Типова помилка — підвищувати тиск у всій компресорній лише через те, що одному споживачеві в кінці цеху бракує тиску. Якщо джерелом проблеми є локальне звуження, вищий тиск на компресорах може лише замаскувати причину.

9. Якість стисненого повітря та точка роси — лише в контексті процесу

Не кожна система потребує однакової якості повітря. Тому аудит має починатися з питання, що реально потрібно процесу, і лише потім оцінювати осушення та фільтрацію.

ISO 8573-1:2010 класифікує чистоту стисненого повітря за вмістом частинок, води та оливи. Стандарт також визначає інші типи забруднювачів, але це не означає, що в кожному аудиті потрібно виконувати повний комплекс лабораторних досліджень.

Якщо для процесу важлива вологість, одним із ключових параметрів є точка роси під тиском. Вимірювання потрібно виконувати й звітувати з урахуванням умов відбору проби, тиску та стабілізації показів. ISO 8573-3:1999 описує методи вимірювання вологості, правила відбору проб, оцінювання невизначеності та звітування; стандарт і далі опублікований, хоча наразі перебуває на перегляді.

На практиці аналізують не «найнижчу можливу точку роси», а точку роси, потрібну конкретному процесу, та те, як осушувач підтримує цей параметр за змінного навантаження.

Так само з фільтрацією: точніша фільтрація не є автоматично кращою, якщо процес її не потребує, а додаткові елементи збільшують перепад тиску або потребують частішого обслуговування.

10. Детекція витоків — це елемент аудиту, а не весь аудит

Витоки є важливим джерелом непродуктивного споживання стисненого повітря, але сам ультразвуковий огляд не відповість, чи компресори працюють у правильному діапазоні, чи коректно налаштоване керування та чи має мережа достатню пропускну здатність.

У межах повного аудиту детекція витоків може включати:

• локалізацію та маркування витоків;
• прив’язку до місця та обладнання;
• оцінку пріоритету ремонту;
• повторну перевірку після усунення несправностей;
• оцінку витрати повітря, що втрачається через витік, якщо застосована методика та дані дають змогу достовірно це кількісно визначити.

Саме значення в децибелах із детектора не слід без додаткового обґрунтування перераховувати в річні kWh. Для енергетичної оцінки потрібна методика, що пов’язує витік із витратою, тиском, тривалістю його існування та характеристиками системи виробництва стисненого повітря.

Дуже корисним може бути також вимірювання витрати під час зупинки виробництва, за умови що відомо, які споживачі мають продовжувати працювати. Це дає змогу оцінити загальне невиробниче споживання, а не лише суму виявлених точок витоку.

Детальна детекція витоків є окремим вимірювальним завданням. У повному аудиті її результати мають бути включені до спільного балансу витрати, часу роботи та енергії, а не функціонувати як самостійний «результат аудиту».

11. Аналіз потреб споживачів

Якщо аудит закінчується на компресорній, легко пропустити причину, що знаходиться на іншому боці системи.

Для найважливіших споживачів варто визначити:

• мінімальний потрібний тиск на вході обладнання;
• миттєву та середню витрату повітря;
• робочий цикл;
• потрібну якість повітря;
• наявність локальних фільтрів, редукторів і клапанів;
• довжину та діаметр підвідних трубопроводів;
• чи працює споживач безперервно, чи лише короткими імпульсами;
• чи пов’язане споживання безпосередньо з виробництвом.

Особливої уваги потребують імпульсні споживачі. Машина може споживати дуже великий потік протягом кількох секунд, хоча її середнє споживання невелике. Такий відбір може спричиняти короткочасні падіння тиску та запуск додаткового компресора, яких не видно в даних, усереднених до години.

Варто також відокремити виробничий попит від споживання, яке не виконує корисної роботи: постійних продувок, неправильно налаштованих сопел, відкритих трубопроводів, непотрібного живлення обладнання під час простою або застосувань, для яких можна розглянути інший вид робочого середовища. Сам аудит має насамперед виявити та виміряти такі випадки; детальна послідовність модернізації всієї системи вже належить до оптимізаційного аналізу.

12. Як пов’язати вимірювання стисненого повітря з виробництвом підприємства?

Енергетичні профілі без виробничих даних легко інтерпретувати неправильно. Зниження споживання енергії може бути наслідком підвищення ефективності, але так само — меншого обсягу виробництва.

Тому всі реєстратори мають бути синхронізовані в часі, а до вимірювальних даних варто додати:

• роботу або простій окремих ліній;
• кількість змін;
• тип продукції, що виробляється;
• кількість штук, тонн або іншу відповідну одиницю виробництва;
• переналагодження, очищення, пуски та простої;
• події, що спричиняють нетипове споживання повітря.

Лише тоді можна оцінити, чому у два на перший погляд подібні дні споживання стисненого повітря відрізнялося.

Питома потужність (specific power) — корисний показник, але лише за чітко визначених умов

Для оцінки роботи компресора або групи компресорів можна використовувати показник питомої потужності — відношення споживаної потужності до поданої витрати повітря. U.S. DOE використовує для цього показника англійський термін specific power.

Наприклад, за однакових референтних умов витрати та порівнюваного тиску:

• система A споживає 70 kW і подає 10 m³/min — питома потужність становить 7 kW/(m³/min);
• система B споживає 60 kW і подає 7,5 m³/min — питома потужність становить 8 kW/(m³/min).

Отже, сама нижча потужність системи B не означає кращої роботи. Вона подає менше повітря відносно споживаної потужності.

Однак цей показник не слід порівнювати без перевірки:

• тиску нагнітання;
• референтних умов витрати;
• межі вимірювання;
• стану навантаження;
• конфігурації працюючих компресорів.

Для всього підприємства додатково корисно зіставляти енергію системи з обсягом виробництва, наприклад kWh на тонну продукції або kWh на 1000 штук. Це показник енергоємності процесу, а не самостійна міра ефективності компресора. Якщо змінюються асортимент або технологія, це потрібно враховувати під час порівняння.

13. Чому короткий точковий вимір може призвести до хибних висновків?

Припустімо, що о 10:00 підприємство споживає 600 m³/h, працює один компресор, тиск стабільний і проблеми не видно. О 11:20 вмикається споживач із великою імпульсною витратою, тиск у кінці цеху падає, а контролер запускає другий компресор. О 12:00 усе повертається до початкового стану.

Вимірювання, виконане лише о 10:00, не зафіксує подію, яка може мати найбільший вплив на роботу системи.

Реєстрація особливо потрібна, коли:

• попит змінюється між змінами;
• виробництво має кампанійний або партійний характер;
• частина машин працює лише періодично;
• кілька компресорів керуються послідовно;
• виникають короткочасні падіння тиску;
• осушувачі або допоміжне обладнання працюють циклічно;
• є істотне споживання поза виробництвом;
• підприємство має різні профілі в робочі та вихідні дні.

Частоту запису також потрібно підбирати до явища. Якщо проблема триває кілька секунд, запис раз на годину не має користі. Якщо аналізується місячний тренд, дуже швидке дискретизування може бути зайвим. Важливо мати змогу зафіксувати події, які потрібно пояснити.

14. Як відрізнити проблему виробництва стисненого повітря від проблеми мережі або споживачів?

Найцінніша частина аудиту починається тоді, коли вимірювання аналізуються разом.

Таблиця не замінює діагностики. Кожен із цих сигналів насамперед показує, куди спрямувати наступний крок аналізу.

Коментар аудитора: якщо тиск занизький лише біля однієї машини, підвищення уставки всіх компресорів має бути останньою, а не першою реакцією. Спочатку потрібно перевірити, чи проблема не знаходиться між головною магістраллю та споживачем.

15. Що має бути у звіті за результатами аудиту?

Звіт має давати змогу відтворити логіку висновків — від вхідних даних до результату. Сам перелік рекомендацій без графіків і вимірювальної основи складно перевірити.

Добре підготовлений звіт має містити:

• межі аудиту та опис конфігурації системи;
• інвентаризацію обладнання;
• перелік використаних приладів і точок вимірювання;
• дати, період реєстрації та інформацію про репрезентативність періоду;
• істотну інформацію про точність, калібрування або перевірку приладів;
• графіки потужності, енергії, витрати та тиску на одній часовій шкалі;
• режими роботи компресорів;
• виробничі дані та опис змін режиму роботи підприємства;
• баланс роботи компресорів і допоміжного обладнання;
• аналіз падінь тиску;
• оцінку потрібної якості та точки роси, якщо це істотно;
• результати детекції витоків, якщо її виконували;
• аналіз споживачів;
• визначення, чи виявлена проблема належить до виробництва, транспортування чи попиту;
• припущення, обмеження та невизначеності;
• рекомендації, що безпосередньо випливають із вимірювань, без заздалегідь нав’язаного рішення.

Якщо рекомендація стосується, наприклад, зміни керування компресорами, звіт має показувати профіль, який обґрунтовує цю зміну. Якщо проблема в мережі, мають бути видимі падіння тиску в конкретних точках та умови витрати, за яких вони виникають.

16. Найпоширеніші помилки під час аудиту стисненого повітря

Висновки лише на підставі паспортних табличок

Номінальна потужність двигуна та паспортна продуктивність не показують, як обладнання працює у фактичному профілі підприємства.

Вимірювання тиску лише в компресорній

Не дає змоги відокремити проблему джерела від проблеми розподілу та локальних підключень.

Відсутність синхронізації вимірювань

Графік енергоспоживання за один день і графік витрати за інший можуть виглядати подібно, але не утворюють одного балансу.

Сприйняття витоків як усього аудиту

Усунення витоків може зменшити попит, але при цьому залишити неправильне керування, зайво високий тиск або великі втрати тиску в мережі.

Жорстко заданий час вимірювання

«Повний тиждень» є хорошим періодом лише тоді, коли тиждень справді репрезентує цикл підприємства. В іншому разі він може бути надто коротким або зайво довгим.

Використання універсальних референтних значень без зазначення умов

Падіння тиску, питому потужність, точку роси чи частку роботи без навантаження потрібно оцінювати в конкретній системі, за визначених тиску, витрати, якості та робочого профілю. Одного числа без умов порівняння рідко достатньо для інвестиційного рішення.

FAQ — аудит і вимірювання стисненого повітря

Чи потрібно в кожному аудиті вимірювати витрату?

Не завжди можна виконати пряме вимірювання в кожній точці, але витрата є однією з найважливіших величин для оцінки роботи системи. Якщо використовуються дані контролера, розрахункова оцінка або інший непрямий показник, у звіті потрібно чітко описати метод і його обмеження.

Скільки мають тривати вимірювання?

Стільки, щоб охопити репрезентативний робочий цикл. Для стабільної системи це може бути відносно короткий період, що включає всі режими, а для підприємства зі змінним виробництвом знадобиться довша реєстрація. Немає однієї кількості днів, правильної для всіх систем.

Чи достатньо даних із контролера компресора?

Вони можуть бути дуже цінними, особливо якщо містять історію потужності, тиску, продуктивності та режимів роботи. Однак потрібно перевірити визначення параметрів, спосіб їх розрахунку та зіставити їх із незалежними вимірюваннями там, де точність істотно впливає на висновки.

Чи є детекція витоків аудитом стисненого повітря?

Це один з елементів аудиту. Повна оцінка системи охоплює також виробництво, керування, підготовку повітря, мережу, тиск, витрату та споживачів.

Коли потрібно вимірювати точку роси?

Коли вологість стисненого повітря важлива для процесу, продукту, надійності обладнання або визначених вимог до якості. В інших системах повне вимірювання якості може бути непотрібним для відповіді на головну енергетичну проблему.

Чи означає нижча потужність компресора вищу ефективність?

Ні. Потужність потрібно співвідносити з кількістю поданого повітря, тиском, референтними умовами та режимом роботи. Компресор, який споживає менше kW, може водночас подавати пропорційно значно менше повітря.

Технічна основа та актуальність стандартів

Під час оцінювання систем стисненого повітря особливо корисними є:

• ISO 11011:2013 – Compressed air — Energy efficiency — Assessment — опублікований стандарт щодо оцінювання всієї системи; станом на 21.08.2026 залишається чинною опублікованою редакцією;
• ISO/AWI 11011 — розпочата редакція 2, наразі проєкт на підготовчому етапі, а не опублікований стандарт;
• ISO 8573-1:2010 — класи чистоти стисненого повітря за вмістом частинок, води та оливи;
• ISO 8573-3:1999 — методи вимірювання вологості стисненого повітря;
• ISO 1217:2009 разом із поправкою 2016 року — методи приймальних випробувань витрати та потреби в потужності для компресорів об’ємної дії;
• U.S. DOE – Improving Compressed Air System Performance: A Sourcebook for Industry — практичний підхід до побудови базового профілю (baseline) на основі вимірювань потужності, витрати й тиску та їх кореляції з виробництвом;
• ORNL MEASUR – Compressed Air Assessments — інструменти для моделювання роботи компресорів і систем стисненого повітря.

Підсумок

Якісний аудит стисненого повітря — це не окреме вимірювання і він не починається з вибору обладнання для модернізації. Спочатку потрібно сформувати достовірну картину роботи системи: поєднати енергію, витрату, тиск, режими компресорів, якість повітря, роботу споживачів і виробничі дані на одній часовій шкалі.

Лише такий набір даних дає змогу відрізнити неефективну роботу компресорів від обмежень мережі, локальної проблеми біля споживача або фактичного зростання виробничого попиту.

Якщо мета — замовити вимірювання та повну оцінку системи на підприємстві, обсяг робіт описано на сторінці аудит системи стисненого повітря.